/дотик

Пес на узбіччі вдає ніби спить Спостерігає ледь розімкнувши повіки Байдужо Шпиль над костелом від вітру й дощу За сотні десятків днів і Тисяч годин Не гострий уже Щоб пробити панцир твоєї зневіри. Дерево дном догори росте Як дитина Всотуючи в себе причини і наслідки З’яви своєї на світ Падає до долу Вдихаючи море на…

/Вогні.

Вогні всіх тих міст Пройдених і прожитих За сотні тисяч століть По колу, спіралі, кривих і прямих Витків цивілізацій Світитимуть крижаним світлом Над туманами Над провінціями Над людьми І титанами Стікатимуть з ліхтарів разом з кислотними краплями дощу Напередодні чергового апокаліпсису Заливатимуть тунелі підземок І водостічних лабіринтів І моїх очних впадин Та нейромереж. Наповнюючи безодню…